Останнім часом у зв’язку з тим, що ЗСУ змушені відходити з попередніх позицій, почастішали розмови, що треба терміново починати переговори з путіним про припинення бойових дій. Щоб не втратити всю країну.
Вибачте, а хто сказав, що недоімперія зараз реально піде на переговори?
Так сам путін постійно і каже!
Ну-ну, він людина слова, яка ніколи не бреше. Яка обіцяла, що росія ніколи не нападе на Україну...
Але ж у 2022 році вже були Стамбульські переговори! І на них обговорювалося, що росія піде з Херсонської і Запорізької областей України.
Це було тоді. Коли очевидним чином провалився дебільний план «Київ — за три дні, Україну — за два тижня, і всюди нас зустрічатимуть квітами». Коли виникла загроза, що міжнародні санкції будуть ефективними і знищать економіку недоімперії, і вона перетвориться на країну-вигнанця. Коли армія вторгнення отримала величезні втрати, і для поповнення особового складу треба було проводити мобілізацію у росії. Яку кремль всіляко відтягував, бо побоювався заворушень і дестабілізації країни.
Зараз все принципово інакше. Війна у рф не викликає протести, а стає сенсом існування. Санкції не працюють, грошей у кремля на війну вистачає. Оборонка працює у три зміни. Поповнення армії проходить цілком задовільно. Сили вторгнення потихеньку, але просуваються на захід, а втрати, навіть абсолютно безглузді, викликають тільки ще більше овацій населення геніальному кремлівському упирю.
Так чого б йому йти на припинення бойових дій, коли в нього все гаразд? У таких обставинах він піде лише на переговори щодо капітуляції України. Тобто, виставить вимогу доєднання до рф, окрім тих областей, що вона вже проголосила своїми, ще й Миколаївської та Одеської — щоб відрізати Україну від моря.
Але головною умовою буде повернення того пункту, з якого все і починалося ще у 2004 році (так, не дивуйтеся — саме тоді путін тягнув Януковича у президенти України, бо вважав, що той йому підконтрольний) і який тихенько зник, коли недоімперія відкотилася від Києву, Харкова, Чернігова, і Сум і трохи пізніше — від Херсону. А саме: створення у Києві не просто проросійською влади, а такої, що повністю формується у москві, тобто, окупаційної. І не факт, що, наприклад, Медведчук, який люто ненавидить Україну, виграє конкурс на цю саму окупаційність — може здатися надто м’яким та проукраїнським... Відповідно, репресії на захоплених територіях будуть тотальними і вкрай жорстокими.
В обмін на свою владу у Києві путін погодиться не чіпати (поки що!) декілька західних областей, за виключенням Закарпатської — її він давно пообіцяв своєму посіпаці Орбану. Створення буферної зони з трьох областей між окупованою Україною і ЄС цілком влаштовує кремль. Тим більше, що самозабезпечувати себе ці області не зможуть, а тримати їх на собі довго ніхто не стане.
Тобто, надії на якісь більш-менш конструктивні переговори з путіним — це самовбивче марення. Особливо зараз, коли зовнішня підтримка України знаходиться на найнижчому рівні за весь час вторгнення.
Тому треба налаштовуватися на те, що треба вистояти до осені, потім буде дещо легше. Саме весна буде дуже важкою.
І от у цьому сенсі стан керівництва країни викликає відверте занепокоєння. Ми увійшли у критичну фазу війни, а влада перебуває у розпачі і бездіяльності.
Мобілізація зависла, законопроект про неї отримав тисячі правок, при чому, більша частина — як раз від депутатів «СН», що свідчить про усунення ОП від проблеми.
У напрямку подолання кризи на фронті і у тилу не робиться нічого — сподівання виключно на зовнішні впливи і що саме якось складеться. Проте різко активувалися виведення бюджетних коштів у відверто корупційні сфери. Наприклад, Кабмін виділів додатково (!) 17 млрд 104 млн 119,5 тис. гривень Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури. Тобто, знов на ремонт доріг, а не на дрони, снаряди і міни. Ось так — не ховаючися, відверто, без остраху і сумлінь.
І це надто нагадує ситуацію початку вторгнення, коли вища влада теж перебувала у відвертому ступорі, а чиновники рангом нижче виводили з країни шалені гроші, бо були впевнені, що поразка України у війні все сховає.
Олександр Кочетков, facebook.com
P.S.
Це просто про росіян...
Видео YouTube не загружено без разрешения категории «Внешние медиа».
І з такими троглодитами вести якісь переговори?!..
Джерело: youtube.com
Комментарии
4Особливо ті хто формував цю групу.
Мені соромно і страшно за цю країну.
Віри ворогові немає, як немає віри і тим, хто сяде за один стіл із вурдалаками..
Боротьбу з Майданом-3 у владі очолюють люди, які намагались розігнати Майдан-2.
Рецепт маніпуляції Зеленським з боку Єрмака та Татарова дуже простий - його треба постійно лякати заколотами та замахами, побільше стресів.
На початку війни Зеленського лякали замахами диверсантів - в інтервʼю Фокс ньюс президент заявив, що на нього 6 разів готували замахи.
Все це не підтверджується жодними фактами. Жодних доказів дій хоча одної російської диверсійної групи у Києві, яка б намагалась наблизитись до президента нема. Жодних.
Так само нема жодних ознак організації кимось «Майдану-3», жодних масових організованих протестів та масових закликів до повалення влади. Жодних.
А темами протестів, замахів та заколотів Зеленським дуже зручно маніпулювати та розгойдувати його психіку, щоб він не заважав Єрмаку з Татаровим і далі правити країною від його імені.
У мене для всіх "ідеалістів" і поціновувачів "простих рішень" погана новина. Нема зараз для України в цілому хороших і простих рішень для збереження Незалежності. Всі рішення погані. І без примусової мобілізації одним рекрутингом ми не закриємо потреби. І зі зброєю, БК, допомогою проблеми нікуди не ділися. Тому буде вибір між погано і дуже погано.
Але все одно життя держави залежить від ЗСУ на пряму. Подобається це чи ні. І Сирський зараз головнокомандувач ЗСУ.
Це не про прізвище і не про особистість. Це про посаду. Головнокомандувач Збройних Сил України. Головний командувач всіх військових. Можна багато згадувати і пліток і чуток і плюсів і мінусів. Але є факт.
І є такий же факт, що "конфєтно-букєтний" період між міністром оборони і ГК має стабільно недовгий період. Це завжди так відбувається. І "конфєтно-букєтний" період між верховним і головнокомандувачем, теж. Перші проблеми, перші невдачі, перші рішення в яких військовий не зможе переконати цивільного, почнуть точити камінь. Це просто треба розуміти.
Саме тому, я зараз акцентую увагу на ті фішки і ті маркери, які можливо прийдеться згадувати коли ми будемо вимушені захищати Сирського від ОП. Вибачте, але я впевнений, що це питання часу.
Дуже зручно "дружити" різним людям з різним світоглядом проти когось. Але дружба припиняється коли відсутній той проти кого дружили. Це так працює. І ніяк по іншому. На жаль за два роки стало ясно, що ОП не вміє дружити проти росіян, зате дуже любить дружити проти українців, які не лягли під "політику партії". І далі буде ще гірше і гірше. Бо хороших рішень нема. Я просто нагадую, що Сирський зараз по суті і є ЗСУ.
Я маю надію, що ті помилки які допускають цивільні піарники розробляючі стратегію комунікації нового главкома, помиляються. Що це помилка, а не кілька крокова конструкція по руйнуванню довіри та підтримки ЗСУ. А те що це зараз роблять цивільні люди з ОП, я не сумніваюсь. Я дуже хочу щоб це були недолугі помилки.
І так, в будь якому трактуванні, я за ЗСУ. Без прізвищ. Бо це єдине що рятує і врятує Україну.