"*бите його самі" вирішили у Вашингтоні і передоручили подальшу долю Дмитра Васильовича українській владі. Зрештою, за минулі з моменту арешту олігарха у Відні 9 років він справді перетворився на “паперового тигра”.
Австрійський суд відмовив в екстрадиції Фірташа до США за звинуваченням у корупції. Спочатку звинувачення, висунуті Штатами у 2014 році, виглядали “притягнутими за вуха”. Було очевидно, що головна мета Вашингтона: хоч якось завадити на той момент дуже могутньому українському олігарху взяти участь у розділі постмайданного політичного пирога.
Цей куш Фірташ зірвав у результаті різкого охолодження відносин із Януковичем, починаючи приблизно з кінця 2012 року. Незважаючи на те, що власник Group DF поряд із Рінатом Ахметовим був одним із ключових спонсорів Партії регіонів, стало очевидно, що вирощені тодішнім президентом “младоолігархи” (і насамперед Сергій Курченко) вже націлилися на дерибан активів Фірташа у 2015 році – як тільки Янукович вдруге стане главою держави.
Фірташ та його головний молодший політичний радник-партнер Сергій Льовочкін вирішили зіграти на випередження. Тим паче, що у них був у кишені такий перспективний політик як Віталій Кличко (“Удар”), який за соцопитуваннями за правильних обставин міг стати реальною альтернативою ВФЯ. Близький до Льовочкіна журналіст Мустафа Найєм опублікував 21 листопада 2013 року знаменитий пост “беріть парасольки, чай, каву, гарний настрій та друзів” та завертайте…
У результаті на момент втечі Януковича з країни, 23 лютого 2014 року, Фірташ і Льовочкін на руках мали потенційного майбутнього президента України. З іншого боку, безпосередня участь боксера в керівництві Євромайданом надавала йому в очах більшості виборців надмірного радикального нальоту.
Незважаючи на величезну роль в ініціації ланцюжка подій, які в результаті привели до перемоги Революції гідності Держдеп США, чудово усвідомлював, хто такі Фірташ і Льовочкін. Що для цієї парочки все, що сталося, було елементом контрбатарейної боротьби всередині оточення Януковича, а зовсім не бажанням побудувати демократію в окремо взятій країні.
До того ж, Фірташ залишався головним контрагентом “Газпрому” в Україні. І було очевидно, що навіть ініціювавши по дурості Євромайдан, він все одно має розглядатися як елемент розгалуженої агентури Кремля з усіма, що звідси випливають. І ось такий персонаж не рівна година міг стати головним акціонером майбутнього постмайданного президента.
Тому в березні 2014 року Фірташ був затриманий в Австрії на запит США, які звинуватили його в змові з метою дати хабарі в Індії для видобутку титану, який використовується в реактивних двигунах (більш ніж надумане звинувачення). У результаті Фірташа таки випустили під заставу в 125 мільйонів євро, які вніс за нього партнер головного вирішувача "Газпрому" Алішера Усманова, російський мільярдер Василь Анісімов. З тих пір Фірташ з різним ступенем успішності заперечує свою екстрадицію до США.
Незважаючи на затримання у Відні, Фірташ таки зумів взяти активну участь у обранні нового українського президента. Під час низки зустрічей у Відні (остання з яких відбулася наприкінці березня 2014 року) газовий барон підписав “понятійку” зі своїм кандидатом Кличком та майбутнім президентом Порошенком. Боксер отримував Київ, а Фірташ із Льовочкіним — облік їхніх кадрових та бізнес-інтересів Петром Олексійовичем. Натомість трійця обіцяла всіляко допомагати “шоколадному” у його президентській кампанії. У результаті це були перші за всю історію країни (і поки що останні) вибори такого рівня, які пройшли в один тур.
У свою чергу, хай і не ідеально, але монополія Фірташа пройшла "п'ятирічку Пороха" без великих втрат. Вони настали з приходом Зеленського, і загострилися украй — з початком повномасштабної війни. Рік тому облгази Фірташа реквізували на користь "Нафтогазу". А вже 15 травня цього року Фірташ отримав підозру від СБУ та Бюро з питань економічної безпеки, в якій його звинувачують у привласненні державного газу на 18 млрд гривень. Аналогічну підозру одержали 8 топ-менеджерів його компаній.
У цій ситуації необхідність екстрадиції Фірташа до США зникла сама собою. Він може без проблем насолоджуватися Віднем, поки його український бізнес "множать на нуль". Попереду оголошення у міжнародний розшук по лінії Інтерполу та слухання з екстрадиції Дмитра Васильовича, але вже до Києва.
Микита Афанасьєв, zn.ua
Комментарии
1"Кличко, похоже, решил, что он тяжеловес не только в спорте, но и в международной политике
Так, журналисты издания Дело пришли к выводу, что Кличко ангажировал депутата Европарламента Михаэля Галера, чтобы тот внес поправку в резолюцию о блокировании законопроекта 5655 о градостроительной реформе.
Этот законопроект, как известно, делает строительство прозрачнее, убирая возможность для местных органов самоуправления “под сукном” распределять участки и разрешения. Соответственно, Кличко - и другие мэры - этому очень противятся. Но, видимо, все способы противостоять этому в Украине исчерпаны. И Виталий Владимирович решил тряхнуть своими старыми связями в Европе.
Галер уже не первый раз вписывается - сознательно или “в темную” - против законопроекта 5655. До этого он также вписывался за Порошенко. Из-за чего все его минимальные заявления тут же разгоняются сетью поддержки 5-го президента. Интересно, в курсе ли немецкий депутат, что у Кличко тут на кону многомиллиардные потоки, которых он лишится в случае вступления 5655 в силу? Нормально хоть денег взял? Или вообще “за идею”? И насколько надо не ценить себя, чтобы - будучи депутатом европарламента - встрявать во внутриполитические игры в Украине.
Что ж, когда против Кличко будут выдвинуты реальные обвинения в финансовых злоупотреблениях, объективный и беспристрастный евродепутат, по всей видимости, будет последовательно выступать против коррупции, правда?