Политика Януковича провалилась. Украину ожидает дефолт и социальный взрыв (Видео)

Украина не сможет в 2013 году побороть кризис в экономике. Ситуация продолжит ухудшаться. Уровень жизни еще больше понизится, а гривня может обесцениться.

К такому заключению пришли специалисты Центра экономических исследований Института глобализации и социальных движений (ИГСО), проанализировав ситуацию в украинской экономике. Политика правительства Виктора Януковича провалилась: дешевизна рабочей силы и членство в ВТО не привели к притоку инвестиций. Страну ожидает социальный взрыв. Если на сырьевых рынках мира в 2013 году развернется значительное падение, события в Украине могут развиваться стремительно.

Накануне новогодних праздников в Украине сократился спрос на потребительские товары. Цены на продукты питания понизились. «Уровень жизни в стране продолжает падать. Идет обнищание населения, и без того очень бедного. Полностью провалился план властей, согласно которому сближение с ЕС, следование рецептам МВФ и ВТО обеспечит развитие страны», - считает Директор ИГСО Борис Кагарлицкий. Вместо притока инвестиций в Украине развивается кризис. «Можно ожидать, что за 2013 год ситуация в украинской экономике еще более ухудшится. Промышленное производство даже без потрясений на мировом рынке способно упасть на 8-9%. Валютные резервы уменьшаются, а недовольстве в обществе растет», - отмечает руководитель Центра экономических исследований ИГСО Василий Колташов. Перспективу массового возмущения нельзя исключать: неолиберальный курс Виктора Януковича провалился.

Госстат Украины по итогам 2012 года зафиксировал снижение цен в стране. За год дефляция составила 0,2%, что, главным образом, результат сокращения спроса на продукты питания. Показательным является крайне низкий рост цен на мясо и мясопродукты, на 1,1% в декабре по сравнению с январем 2012 года. Овощи подорожали на 26,1%, сахар - на 14,4%, яйца на 5,8%. Осенью произошло ускорение спада промышленного производства. По данным Государственной службы статистики, в сентябре 2012 года сокращение составило 7%, по сравнению с сентябрем 2011 года. По итогам 2012 года снижение, вероятно, окажется не менее 8%. Золотовалютные резервы НБУ за декабрь сократились на $0,83 млрд и составили на начало 2013 года около $24,55 млрд. За прошедший год они уменьшились на $7,25 млрд, что вынудило власти искать помощи у МВФ. Украинское правительство старается уверить общество и деловые круги в перспективе укрепления гривни. Однако поиски иностранной помощи указывают на затруднительное положение.

Источник: censor.net.ua

Мнение народа!

Видео YouTube не загружено без разрешения категории «Внешние медиа».

Останній бункер. Весна 2013 року. Банкова. Кабінет Віктора Федоровича

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. (бігає нервово з кутка в куток). Всьо пропало!

МИКОЛА ЯНОВІЧ (із лопатою на плечі). Шо пропало?

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. Всьо. Токо шо мені позвонили, шо «Межигір’я» захопили повстанці на чолі з Луценком. Спекли, понімаєш, мого любимого страуса і з’їли, падлюки!

МИКОЛА ЯНОВІЧ. Да ж ві його бєрєглі сібі на туфлі.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. Канєшно, беріг. Пропали туфлі. А ти чо з лопатою?

МИКОЛА ЯНОВІЧ. Сон міні пріснівся. Смєрть прійшла до тєбє з косою, а до мєнє з лопатою. От я баранітіся буду.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. Не поняв. З якой косою? Тою, шо косят?

МИКОЛА ЯНОВІЧ. Нє, той, шо на головє носят.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. Тюху-тьху-тьху! Ну й кошмари тобі сняться! А кстаті, гдє Вона?

МИКОЛА ЯНОВІЧ. Да гдє ж їй бить – на Майданє. Прізиває захватіть всє тєлєканали.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. Дак шо там захвативать, коли цілий день «Лєбєдіноє озеро». Причом на всіх каналах.

МИКОЛА ЯНОВІЧ. Толькі адін Ахметовскій канал дєманстрірує фільми про УПА і Фаріон-шоу.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. Продався Тягнибоку!

МИКОЛА ЯНОВІЧ. А шо ето у вас два тілівізора на одной тумбочкє?

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. Так мені ж Арбузов в один тєлєвізор не вміщається. От я і сдвінул.

МИКОЛА ЯНОВІЧ. А шахтьори, Фйодорич, ідуть на Кіів. Уже під Черкасамі.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. А западенці?

МИКОЛА ЯНОВІЧ. І вани ідут. Трьома калонамі! З віламі, граблямі, лопатамі і косамі.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. А граблі нашо?

МИКОЛА ЯНОВІЧ. Нас загрібать.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. А наш вірний Калєснічєнко?

МИКОЛА ЯНОВІЧ. Він у пєрших рядах. Кричить: «Геть хунту!» Вспімнів сває рухівське прошлоє. Нєсє портрет Бандєри. Дак ето ішо цвіточкі! А знаєтє, хто ше нас зраділ?

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. Ну?

МИКОЛА ЯНОВІЧ. Табачнік! Заявів, шо його справжня фамілія Тютюннік, і дєд його отаман Тютюннік, а він сам тіпа Штірліца усє еті годи работал под прікритієм в тилу врагов.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. Ото гадюку на груді пригріли!

Вбігає Борис Вікторович.

БОРИС ВІКТОРОВИЧ. Вітя, нємєдлєнно мєня в тюрму.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. За шо?

БОРИС ВІКТОРОВИЧ. За хюндай, єдрі його в корєнь. В тюрмє бєзопаснєє. Надо било сразу сообразіть і сєсть.

МИКОЛА ЯНОВІЧ. О, хароша ідея. Как я зразу не підумав? Давай і мєнє пісаді.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. А тебе за шо?

МИКОЛА ЯНОВИЧ. За бюджет, за пріватізацію кримськіх пляжів і австрійськіх вілл. Мало лі за шо.

Залітає Інна Германівна.

ІННА ГЕРМАНІВНА. А-а-а!

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. Шо такоє? Шо за воплі?

ІННА ГЕРМАНІВНА. Я вибєжала ім навстрєчу і протянула на вишиванам рушнікє «План развітія страни». Так ані етат «План» вихватілі, ізорвалі на часті і хатєлі мнє єго куда-то засунуть, но я, нє разобрав куда, убєжала. Просто дікарі какіє-то.

Входить диригент оркестру кнопкодавів Міхіал Васільєвіч із прив’язаною до пояса правою рукою.

МИКОЛА ЯНОВИЧ. Шо у тєбє с рукой?

МІХАІЛ ВАСІЛЬЄВІЧ. Какая-то сіла всьо врємя тянєт єйо ввєрх. Я до Богатирьової – она же доктор: «Памагітє!» От і пасавєтавала: прів’язать. Шоб народ нє возбуждать. Да і вопше пора на покой. Лучше мєня сємафором замєніть.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. А де Бойко?

МИКОЛА ЯНОВІЧ. Срочним образом прадав назад вішкі, доклав із лічних сбєрєженій і пішов каятіся.

Входять головний комуняка Пьотр Ніколаєвіч і його таваріщь Адам Іванович.

ПЬОТР НІКОЛАЄВІЧ. Єслі шо – я в апазіції.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. Так ти уже не з нами?

ПЬОТР НІКОЛАЄВІЧ. А я нікагда с вамі нє бил. В смислє голосовал с вами, но бил с народом.

АДАМ ІВАНОВИЧ. Так, Вікторе Федоровичу, ми ніколи не зраджували своїх ідеалів. У нас ділова пропозиція. Чи не могли б ви переписати свій золотий унітаз на нашу партію?

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. Не по-о-няв! Дак там уже повстанці усьо ізгадили.

АДАМ ІВАНОВИЧ. Нічого, ми почистимо. У нас тепер новий лозунг: «Комунізм – це золотий унітаз у кожній квартирі». А з огляду на те, що до влади прийдуть нові лідери, ми цей унітаз установимо на постаменті замість Лєніна. І напишемо: «Тут сидів Ю.В. Луценко».

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. Хіба ж він там сидів?

АДАМ ІВАНОВИЧ. Ну, там, де він раніше сидів, уже готуються до нових постояльців.

Заповзає Сірьожа, головний адміністратор Віктора Федоровича.

СІРЬОЖА. Віктор Фьодоровіч, там ето – тушкі.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. Нє надо, я уже обідав.

СІРЬОЖА. Да нє – тє, шо дєпутати. Ім же нєчєво тєрять. Обєщалі стоять на смєрть.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. Шо? Гони їх на хєр! Я не шлєпер.

Заходить Віктор Андрійович із вуликом.

ВІКТОР АНДРІЙОВИЧ. Вікторе Федоровичу, рідненький! (Лізе цілуватися.) Ось погляньте! Тіки це й вдалося врятувати! Уявляєте, яка це стихія? Просто нова Коліївщина! Повідкривали усі мої вулики з криком «Свободу бджолам!»

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. Нашо ти мені це притягнув?

ВІКТОР АНДРІЙОВИЧ. У мене план. Коли нас візьмуть в облогу, ми цих бджіл теж випустимо і будемо їсти мед. А коли вони підуть на штурм, я у вулик сховаюся і буду гудіти отак: бз-з-з-з-з-з! А ти в масці пасічника ходитимеш довкола і обкурюватимеш. Може, вони тебе й не впізнають.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. А може ето... я спочатку вдягну маску Саламатіна, а вже зверху – пасічника.

МИКОЛА ЯНОВІЧ. Вітя, лучше тєкаймо да мєнє на дачу. У мєня там і лічний бункєр єсть. Капуста у мєня враділа така, шо хоть год її можна їсті.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. Та у мене тоже капусти дофіга, тока ж за граніцей. А еті ж, гади, не випустят.

З вулиці чути галас і гуркіт.

ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ. Шо такоє? Штурм?

МИКОЛА ЯНОВІЧ (визирає у вікно). Всьо – сон в руку. Тарянят двері. Тушкі скачут з окон

ВІКТОР АНДРІЙОВИЧ. Ну, благослови, Трипільська Мати! Випускаю бджіл.

ІННА ГЕРМАНІВНА (кричить з вікна). Я всю жизнь била с народом!

Вона вистрибує з вікна, але не падає, а піднімається вгору, поволі надимаючись і надимаючись. Побачивши це диво, усі присутні теж побігли до вікна і почали стрибати, а вітер їх підхоплював і ніс у небеса, усе вище і вище, аж доки вони перетворилися на різнобарвні повітряні кульки. Інколи котрась лускала, але так високо, що звук уже до землі не долинав.

Юрій Винничук