З повагою від народу... Не «200-тий», а «загиблий» або «на щиті». Не «300-тий», а «поранений».

Шановне панство, вдумайтесь, загиблих та поранених українських воїнів, що билися й помирали заради свободи — називають на російський (радянський) манер «Груз 200» або «Двухсотий».

Ще раз. Воїн заплатив за кожного з нас найвищу ціну, а ми, живі, ті хто зобов’язані прожити життя гідне тієї ціни, починаємо формувати пам'ять про нього з абсолютного знецінення, називаючи загиблого, радянським терміном «200-й».

Термін «200-тий» з’явився з наказу міноборони СРСР від 8 жовтня 1984 року за номером «200», який вийшов під час афганської війни щодо транспортування тіл загиблих.

Ми живемо, воюємо, боремось за власну ідентичність, історію, державність й навіть не усвідомлюємо абсурдність використання дефініції, яка мала б нести в своїй глибині виключно шану.

У 47-й Бригаді ми намагаємось створити принципи дійсно нової української армії, і це стосується всього. Особливо філософії та глибинних сенсів, що мають жити в наших душах.

Ми, воїни 47 Бригади ставимо крапку на знеціненні. Ми не вживаємо слова «200-тий» та «300-тий» щодо загиблих і поранених. Це категорично забороняється на всіх рівнях та в усіх можливих випадках. Ми не вбачаємо жодного сенсу підміняти слово загиблий та поранений або ж якось його завуальовувати чи приховувати втрати.

Не «200-тий», а «загиблий» або «на щиті».

Не «300-тий», а «поранений».

Це наш горизонт свідомості. Все в світі починається з ідеї. Ми здобуваємо майбутнє, і не використовуємо те, що тягне нас в минуле, тим більше нав’язане нам росіянами.

Тих створінь можна називати, як завгодно, вони не мають воїнської честі, серед них немає воїнів, вони безчесні щури, що нападають зі спини, цілять в школи, лікарні, розстрілюють цивільних. Але своїх так називати не можна, ми не нелюди-комуністи.

Українським воїнам не потрібні жалість і сльози, достатньо поваги від народу, якому бійці присягалися служити.

Слава Україні!

Валерій Маркус, facebook.com

«Наші повертаються зі щитом або на щиті». Як «Вантаж 200» перетворився на проєкт «На щиті»

«Вантаж 200» або «автівка з двохсотими» — так дотепер називають машини, які транспортують тіла загиблих військових. Але в серпні ЗСУ офіційно відмовились використовувати радянське формулювання «Вантаж 200» щодо полеглих бійців і замінили його на вислів «На щиті». Звідки пішла ініціатива, чому її вирішили започаткувати і що вона означає — у матеріалі hromadske.

«Українські військові — не статистика»

Наприкінці червня волонтерці Таті Кеплер пригнали новий рефрижератор, який вона шукала для військових ЗСУ. Свіжопофарбована біла машина з чорними написами «200» стояла у дворі волонтерки.

«Ми з хлопцями — Льонею Остальцевим та нашим хірургом-парамедиком — дивилися разом на ті надписи. Хтось із них сказав: “Ці надписи “Вантаж 200” — якийсь совок, як так можна, коли ж воно зміниться?” І раптом Льоня каже, що можна написати просто: “На щиті”. Тут повз нас саме проходила моя мама. Вона художниця, тож я дала їй завдання — змінити надписи на цій автівці», — розповідає Тата.

Шрифт, каже Тата, розробляли добу — саме для цієї ініціативи. Машину перефарбували та відправили на фронт. У Facebook Тата опублікувала фото рефрижератора з написом «На щиті», і їй почали писати люди з проханням перефарбувати машини й для них.

«Хтось написав Залужному: “Дивіться, яка ініціатива, треба щось міняти”. І він сказав, що справді треба змінювати це. Я беру участь у виїздах на фронт, тож коли побачила першу машину з написом “На щиті”, відчула гордість. Українські військові — не статистика, вони виборюють можливість нашої свободи, і ми маємо з великою повагою ставитися до загиблих героїв. Наші хлопці повертаються зі щитом або на щиті», — каже Тата.

Історичний контекст

Словосполучення «Зі щитом або на щиті» використовували ще в стародавній Спарті. Воно має метафоричне значення — заклик перемогти, добитися мети або з честю загинути. Проводжаючи солдатів у військову експедицію, спартанські матері говорили: «Зі щитом або на щиті».

Якщо воїн помирав під час бою, його повертали додому на щиті, висловлюючи в такий спосіб повагу. Людина, що виявляла легкодухість у бою та кидала щит, ставала вигнанцем у суспільстві. Як наслідок, Спарту не могли захопити вороги, хоч вона й не мала оборонної стіни.

Водночас фраза «Вантаж 200» (російською «Груз 200») активно використовувалась іще з часів війни в Афганістані у радянській, а згодом у російській армії. Існує декілька версій щодо походження терміна: наказ Міністерства оборони СРСР, який мав номер 200, або ж нормативна вага контейнера з тілом військовослужбовця, що в середньому важив 200 кг. З війни в Афганістані тіла радянських військових («Груз 200») відправляли літаком Ан-12, який жаргонно називали «Чорним тюльпаном».

«Не хочеться мати нічого спільного з рф»

Після початку війни на сході України цей термін стали використовувати і в українській армії. Його писали на автівках, які доставляли тіла загиблих бійців.

Колишній волонтер «Евакуації 200 (Чорного тюльпана)», а нині військовий ЗСУ Анатолій Гудименко розповідає, що й сам їздив на схід України з написом на машині «Груз 200».

«Тоді ми заїжджали на окуповану територію по тіла наших військових, і щоб до нас було менше питань, навіть не писали українською “Вантаж 200”, а використовували російську. Зараз же не хочеться мати нічого спільного з росією взагалі, тому такі речі треба змінювати», — каже військовий.

За останній час до волонтерки Тати Кеплер звернулися щонайменше з десяток людей із проханням надіслати посилання на шрифт або допомогти перефарбувати машину: «Бо ми усім відрізняємося від тих росіян: ставленням до життя, шаною до смерті, і важливо це підкреслювати. Сама назва “Вантаж 200” знелюднює, а “На щиті” — викликає повагу».

У серпні Генеральний штаб ЗСУ повідомив, що гуманітарний проєкт Збройних сил України «Евакуація 200» вирішили реформувати у проєкт «На щиті».

«Наші полеглі оборонці — особистості, гордість і честь держави, а не якийсь "Вантаж 200", а кожна смерть захисника України — трагедія для всієї країни», — заявили у штабі.

Джерело: hromadske.ua