Усі голови НБУ – злочинці за замовчуванням. Чому так?..

Колишній голова Нацбанку Кирилл Шевченко мав власний рецепт успіху. Новий очільник Андрій Пишний має свій. Порівняємо.

Рецепт Шевченка сформульовано у дитячій казці радянських часів: «Этому дала, и этому дала». На практиці, він для усіх намагався бути своїм парнєм, а сам - сидіти тихо. Спочатку друкував гроші президенту гроші на «Велике будівництво», а з початку війни - на фінансування бюджету. Друзям банкірам давав можливість порішати з регулятором та заробити. На початку війни відкрив можливість вивезти з України тони кешу, в банкам - приховати збитки. МВФу виказував шану та намагався товаришувати. Навіть Рожкову не звільнив.

Певною мірою, це допомогло. Його, звісно, звільнили. Але дозволили втекти від арешту. Подейкують, що Шевченко навіть встиг продати свою нерухомість в Україні (але то неточно). Зараз він намагається створити вигляд, нібито в Україні його політично переслідують. Звісно, то маячня. Просто екс-голові НБУ треба отримати політичний притулок. Не виключаю, що йому допоможуть і в цьому ((але це дуже неточно)).

До історії він увійшов як непоганий голова НБУ. На його долю не припало банкопаду. Під час війни банки не лягли. Якось так виявилося можна: схема на схемі, але пропєтляв. Отже, рецепт спрацював.

Щодо Пишного, бачимо інший рецепт. Масштаб особистості вирішує. Якщо Шевченко - то такий собі восьминіг, то Пишний - то є справжня акула. На поверхні потужна піар-складова, а під нею - не менш потужна гра в потного душитєля. Останнє засідання з топ-банками, на якому Пишний змушував їх купувати ОВДП - це такий сендвіч. Фінансова стабільність, джинси-бейсболка, bla bla. А по факту - нарізання завдань.

Не плутайте, то не жага порядку. То запрошення до діалогу. Демонстрація, хто тут папа. Дуже схоже на римську католицьку церкву у середньовіччі. Якщо хочеш пошаліть - жодних проблем, але спершу отримай індульгенцію.

Ще Пишний дуже обережний. Не маю жодного сумніву, шо він друкуватиме стільки грошей, скільки треба оточенню Зеленського. Але багатий досвід не проп‘єш. Він робитиме це більш обережно, ніж робив попередник.

Умовно, Шевченко тупо друкував за командою, і навіть відкрито це визнавав. Пишний буде або друкувати таємно, або робити це через операції з ОВДП. Але 100%, уникатиме скандалів.

Шевченко просто роздавав рефінансування учасникам клубу, а Пишний буде заморачуватись, аби створити цьому вигляд рятування країни. Шось таке патріотично-шємящєє.

Отже, Пишний грається у Зеленського. На своєму рівні.

У рецепті Андрія Григорович обов’язково буде третя складова, найпотужніша. Це робота для себе та друзів. Шевченко був фахівцем у фінансовому схематозі. Гадаю, себе він точно не забув, але без зайвих апетитів. Тут інша історія. Припускаю, шо Пишний розглядає посаду голови НБУ як послєдній і рєшитєльний бой за власний статус олігарха, нехай маленького.

Стиль Андрія Григоровича - це створення точок прибутку на питаннях майна, оформлення права власності та такого іншого. Але у великих масштабах. Документи, підписи, застави, вирішення проблем. А якщо він ще дослухається до порад старшого товариша з досвідом (є такий), то можемо отримати дещо феєричне у масштабах країни. Звісно, потайки від Зеленського та офісу. Не для того яблунька ябка вродила, аби віддавати геть усе нагору.

Поки нічого такого ми не побачили. Ну, трохи поскубав операторів готівкового валютного ринку, але то дрібниці. Великі справи попереду.

Як їх помітити? Тут як з фокусником у цирку. Треба поменше витріщилися на піар-маніпуляції. Найцікавіше - за лаштунками.

Загальний висновок - цікавий гравець, масштабний. Здатний на вчинок. Викликає повагу на тлі дрібної шелупоні останніх років. Чи спрацює його рецепт - побачимо.

Сергій Лямець, facebook.com