Той, хто думає про перемогу, вже зробив перший крок до неї...

Один учений знайшов людину, засуджену до страти на електричному стільці, і запропонував йому альтернативу - участь у психологічному експерименті.

Вчений пообіцяв безболісну, спокійну смерть: лише невеликий поріз на зап'ястя, через який кров нібито повільно витікатиме. Ув'язнений, прагнучи уникнути страти, погодився.

Його поклали на ноші, прив'язали, зробили легкий надріз і поставили під руку металеву чашу. Під ліжком вчений установив пляшку з рідиною, що капає через клапан - крапля за краплею. В'язень чув звук кожної краплі і був упевнений, що це його власна кров йде з тіла.

Вчений поступово зменшував швидкість крапель, створюючи ілюзію послаблення потоку крові. Згодом засуджений зблід, дихання стало уривчастим, серце забилося частіше... А коли краплі повністю припинилися, він помер від серцевого нападу — хоча жодної краплі крові насправді не втратив.

Експеримент довів жахливу істину: людський розум вірить у те, що сприймає як реальність. Те, що ми приймаємо за істину — чи то добре, чи зле, — формує нас цілком, і розумово, і фізично.

Розум не знає меж, коли обманює себе; не розуміючи чогось, він вигадує власну правду, часто беручи природне за надприродне. У житті ми також стикаємося з перешкодами, які здаються непереборними.

Якщо нам скажуть, що надії немає, і ми повіримо в це так і буде. Але якщо людина мислить перемогою, вона вже на крок ближче до неї. Адже той, хто думає про поразку, вже програв; той, хто думає про перемогу, вже зробив перший крок до неї».

Зі сторінок FB