Рятувальники розбирають завали на місці удару рф, Київ
«Мамо, ти мене бачиш, чуєш?» — питає Юлія, хвилюючись за свою 86-річну матір, яка нещодавно пережила інфаркт.
Їхня побита триповерхівка — за кількасот метрів від місця прильоту у Святошинському районі. Тут важко дихати. Скрізь пил, уламки, скло, вибиті рами й двері. Після безсонної ночі літня жінка лише поруч із нами дізнається, що в сусідній двоповерхівці, яку російська ракета перетворила на руїни, є загиблі:
«У тому будинку??? Дев'ять душ загинуло?! Боже…» — і плаче.
Ті, хто закриває обличчя руками, вочевидь, втративши когось зі знайомих чи близьких, мовчки хитають головою, даючи зрозуміти журналістам, кожен з яких намагається щось розпитати, що зараз їх чіпати не треба. І я розумію, не чіпаю.
Лиш дивлюсь, як за обмежувальною стрічкою біля зруйнованого будинку ходить жінка. Комусь дзвонить, плаче і ходить туди-сюди, ніби не може знайти собі місця. Підходить до під’їзду — і їй передають речі. Сусіди потім скажуть: тут загинув її син.
86-річна мама Юлії біля зруцнованого в наслідок ракетного удару рф будинку, Київ
На лавці поруч — група підлітків. Вони тут з 5-ї ранку. Моляться, щоб їхнього 17-річного друга Даню разом із мамою витягли живими. Як того чоловіка, який вижив, пробувши під завалами понад 6 годин.
Я розумію: шансів мало. Але молюсь разом із ними.
«Ми чуємо звук мобільних телефонів з-під завалів»
На вулиці сотні людей. Усі будівлі поруч пошкоджені. Складно уявити масштаб руйнувань: їх зазнав цілий житловий квартал. За даними МВС, щонайменше 25 будинків.
Наслідки ракетного удару рф по житловому району в Києві
Хтось із мешканців стоїть у ступорі, хтось у паніці розводить руками: «Де ми будем ночувать? Що нам робить?!». Хтось намагається вслухатись, що їм говорить поліціянтка:
«Зараз ви проходите до своїх квартир по одному. При собі треба мати паспорт, а також документи від квартири, якщо є в наявності. Після огляду ви звертаєтеся до працівників карного розшуку, вони у вас беруть заяви й допити. Також вам потрібен номер витягу з ЄРДР, щоб ви могли звернутись по відшкодування. Це вам скаже слідчий».
Наслідки ракетного удару рф по житловому району в Київі
На місці розгорнули координаційний штаб допомоги.
«Також тут працюють психологи. Особливо з батьками тих дітей, яких наразі шукають рятувальники. По психологічну допомогу звернулися понад 30 людей», — каже речник Головного управління ДСНС Києва Павло Петров.
Удар сюди був балістичною ракетою. Хоча якою саме — пізніше підтвердить експертиза, кажуть в МВС. Єдиний факт — що це черговий воєнний злочин.
Наслідки ракетного удару рф по житловому району в Києві
Відранку дані про загиблих змінювались. У ДСНС пояснили: дев’ята особа, яку вважали загиблою, — це були рештки тіл. Утім, уже станом на 16:45 повідомили про 10 загиблих, а згодом — про 12. Вочевидь, ця кількість може зростати.
«Це число неточне, але до 10 людей [зниклих безвісти — ред.]. Ми будемо працювати день і ніч, доки не будемо впевнені, що дістали всі тіла або врятували, дасть бог, ще людей, які під завалами. Ми чуємо звук мобільних телефонів, який доноситься знизу. І є велика кількість заяв родичів, які втратили зв'язок зі своїми рідними. Тому ми кожен цей факт перевіряємо», — каже на місці події міністр внутрішніх справ Ігор Клименко.
«За попередньою інформацією, тут загинуло двоє дітей з однієї сім’ї. Батьки поїхали на дачу», — додав міністр.
Згодом стало відомо, що загинули брат і сестра, яким було 21 і 19 років, — діти лікаря Університетської клініки КНУ.
«Не знаємо, як ми залишилися живі»
Олександр жив на другому поверсі першого під’їзду будинку, якого вже нема. Не знає, як вижив. Але встиг прикрити собою півторарічну доньку.
«Усе відбулось дуже швидко. Враз — пил, темно, і я під завалами. Мене знайшов сусід», — каже чоловік.
Дружина, що була в сусідній кімнаті, загинула. Вона померла в кареті «швидкої». Про це він дізнався зранку.
Зараз друг чоловіка Олексій збирає кошти для допомоги сім’ї. Сам Олександр додає: речами й сумішами небайдужі вже допомогли. Донька була на грудному вигодовуванні.
Медики надають допомогу пораненому чоловікові після обстрілу російськими балістичними ракетами в Києві
Рятувальники на місці завалів, Київ
«Щоб ті кацапи вже повиздихали», — каже жінка, у якої дуже трусяться руки, із сусіднього будинку, де живе її брат. Його кімната, як і всіх у будинку, розбита вщент.
«Батько, із п'ятиповерхівки навпроти, у лікарні. Контужений. Його привалило, ледве дістали», — каже, витираючи сльози, Марія поруч із хлопцем. Їхня квартира — теж у друзки.
«Ми не знаємо, як залишилися живі. Удома все винесене. Ми були певні, що прилетіло в наш будинок».
Квартири, пошкоджені внаслідок ракетного удару рф по житловому району в Києві
Хтось із мешканців розбитих квартир каже, що їде до друзів, хтось — на дачу. Кому ж нікуди йти — обіцяють допомогти в координаційному штабі.
«Підходили й декілька людей, які залишали свій номер і казали, що можуть прихистити кількох людей або сім’ю», — каже поліціянт.
Мурзік без власниці
Під час робіт рятувальники оголошують хвилини тиші — аби почути, можливо, голоси під завалами.
Працюють із собаками, позмінно. Що ті, що ті — втомлені.
«Я от зараз бачив, як відпочивала собака. Запитую в кінолога: “А скільки ж вона працювала?” — “З о пів на третю. Вона зараз відпочине і піде працювати знов”», — каже речник ДСНС.
Один із рятувальників із-під завалів виніс на собі кота.
— Ми віднесемо його на пункт психологічної допомоги, бо там трошки тихіше. І будемо шукати власників.
— Його власниця… віддала богу душу, — відповідає рятувальнику сусідка й потім каже в слухавку: — Тьоть Люд, знайшли Мурзіка.
Співробітник ДСНС урятував з-під завалів кота Мурзіка, Київ
Сусіди зголосилися взяти Мурзіка на перетримку.
Десятий загиблий — Даня
«Друга мого сина і його маму досі не знайшли. Він так переживає, що я хвилююся за нього…» — каже Олена, мама одного зі школярів, які відранку на місці трагедії.
«Сестричка цього друга в лікарні. Тато тут загинув. Він був з 2022-го на фронті, танкіст. Потім був поранений, проходив реабілітацію… — розповідає жінка і не стримується: — росіяни пишуть, що вони цілилися по військових об’єктах. Це називається військові об’єкти?!».
Друзі Данила біля зруйнованого внаслідок ракетного удару рф будинку
Серед групи школярів помічаю красиву дівчину з великими, налитими слізьми очима.
«Я його дівчина», — їй стає сил лише на кілька слів. Вона біжить з друзями розпитувати рятувальників, чи правдою є новина, ніби врятували 17-річного хлопця.
«Молимось, щоб це був Даня».
У мене, як і в них, з’явився проблиск надії. З жадібністю всюди стала шукати цьому підтвердження. Але не знайшла.
«Жодної нової інформації поки немає», — відповіли в ДСНС.
Лише після 17-ї години і їхню, і заразом мою надію поховала новина: «Десятим загиблим у Києві виявився 17-річний хлопець, якого поруч чекали його друзі».
Не знаю, чи деблокували тіло і його мами. Але не можу не думати про його 14-річну сестру, яка прийде до тями в лікарні, усвідомивши, що враз вона стала повною сиротою.
25 квітня в Києві оголошено днем жалоби.
P.S.
Загиблого 17-річного хлопця, якого вчора цілий день сподівалися побачити живим його друзі на місці ракетного удару рф по Святошинському району столиці, — звати Данило Худя. Він навчався у Київському авіаційному фаховому коледжі за спеціальністю «Авіаційна та ракетно-космічна техніка».
Про це hromadske розповів один із друзів Данила.
Тато Данила Олег та мама Вікторія також загинули. Врятуватися вдалося лише молодшій сестрі Данилка, яка нині в лікарні.
Джерело: hromadske.ua
P.P.S.
Українська поезія і проза, FB
Тетяна Алексєєва
Київський хоррор. 24. 04. 2025.
Багатоповерхівка уночі кричить від болю і втрачає розум.
Скривавлені сукєнки і плащі, скривавлені обличчя, світ і доля.
Розірваного одягу стежки, жіночі груди, наче рвана рана.
Під плитами там жіночка лежить, їй боляче, нестерпно і погано.
12 душ тепер на небесах, із ліжок полетіли в рай навіки.
Поранених сьогодні більше ста, поранених, скривавлених і сивих.
Балістика на Київ йшла вогнем, балістика летіла в масці смерті.
В метро біжали люди, по землі, коли на них летіли всі ракети.
Годинник зупинився як життя, в якому поламались долі - стрілки.
Зникають вірші, рими і слова, а потім в'януть від печалі квіти.
І сонця більш немає, більш нема. А навкруги туман і море крові.
Трамп з путіним забрали в нас життя і імітують епізоди волі.
Кричить душа, кричить сильніш душа і неможливо уявити горе.
Стікають сльози по уявним снам і розривають на частини долі.
Безсоння вже вгризається як страх у вилиці, вуста і сині вени.
Кривава і палаюча весна від болю задихається і нервів.
24. 04. 2025.
Післяслів'я...
Олександр жив на другому поверсі в під’їзді будинку, якого вже нема. Не знає, як вижив. Але встиг прикрити собою півторарічну доньку. Дружина, яка була в сусідній кімнаті, загинула. Тепер малечі зносять речі і суміші.
Кількість жертв унаслідок ракетного удару рф по Києву зросла...
А це Суми...
Мама привела свого малого сина до пагорба з квітів та іграшок. Мудра і сильна мама. І, мабуть, пояснила, що тут російська ракета вбила дітей — таких, як він. Що може бути чеснішим за розпач малого і його обличчя, закрите долоньками? Нащо їх вбили, мам? І мене теж вбʼють?
14 квітня, унаслідок російської ракетної атаки на Суми 34 людини загинули, поранених - 119
Кривий Ріг, 4 квітня...
4 квітня 2025 року російські війська завдали ракетного удару по житловому густонаселеному мікрорайону в центрі Кривого Рогу із застосуванням балістичної ракети «Іскандер-М». Атака сталася у вечірній час і припала на територію з житловими будинками, поряд із дитячим майданчиком та сквером. Через кілька годин по місту було завдано удару безпілотниками. Внаслідок цього загинуло 20 осіб, включаючи 9 дітей; 75 (включаючи 12 дітей) отримали поранення.
З матеріалів відкритих видань
Комментарии
4- Нічого, Трамп пограє в гольф і швиденько розрулить індо-пакистанський конфлікт, у нього це чудово виходить"
Індія заблокувала течію річки Інд у бік Пакистану.
Пакистанські військові відкрили вогонь по індійських постах уздовж лінії контролю.
У повітря піднято винищувачі ВПС Індії, розвідку забезпечують літаки ДРЛО. Про жертви поки що не повідомляють.
Схоже, на нас чекає індо-пакистанська війна.
Світ остаточно йобн... збожеволів.
Це вже наслідки політики бариги-Трампа. Америка відходить, Китай починає...
Журналіст за обмежувальною стрічкою
— Знаєш, чим поліцейський відрізняється від журналіста? — спитав офіцер, вчепившись у моє плече. — Поліція захищає людей. А ви, журналісти, заробляєте на стражданнях.
Він сказав це одразу після ракетного удару по дитячій лікарні Охматдит у Києві, не пропускаючи на подію. Ми з колегами намагалися розповісти світу, що сталося.
Таке я чув і раніше. Але вчора, в Києві, біля ще димлячого після обстрілу житлового будинку, поліцейський бив по камері мого колеги. Він заважав знімати. Заважав працювати.
— За стрічку! — кричав він.
Здається, поліція почала війну проти журналістів. Вони ховають обстріли. Приховують руйнування. Не дають світові бачити.
Коли я працював у Газі, усе було інакше. Після авіаударів палестинці шукали пресу. Люди витягали поранених з-під завалів і несли їх до камер.
— Покажи це світу! — кричали вони.
Це працює, і зараз це особливо помітно з реакції світу.
У 2022 році війна прийшла до нас додому. Тоді міністр внутрішніх справ Денис Монастирський зрозумів головне: без преси ми програємо. Без преси Захід не побачить трагедії України, і допомоги не буде.
Він зробив усе, щоб світ дізнався про Бучу. Його люди вивозили нас у найгарячіші точки. Ми літали його гвинтокрилами на місця важких ракетних ударів у Вінниці та Запоріжжі.
Я памʼятаю, як російська пропаганда розповідала про манекени в Бучі. Але доступ журналістів ламав ці міфи. Монастирський переміг пропаганду. Тоді поліція, рятувальники і журналісти працювали разом. Він сам приходив до нас і питав:
— Що ще потрібно, щоб світ бачив правду?
Ми говорили. Ми показували. Світ чув.
Через рік він загинув. Гвинтокрил упав. І разом з ним розбилася наша інформаційна війна.
Зараз ми її програємо.
Є проста істина: не було журналістів — не було події.
У суспільстві формується думка, що журналісти — підлі, що вони своїми камерами лізуть у людський біль, показують страждання надто близько. Повірте, я плачу, коли це знімаю. Але якщо я цього не покажу — значить, я заплющив очі. Приховав правду від світу.
На головному фотоконкурсі перемагає фото страждаючого російського солдата. росія заливає пропаганду мільйонами доларів. Усе частіше лунає: «Це Україна напала». А у нас усе частіше звучить:
— Журналістів не пускати. Занадто криваво.
За стрічку. За заборону. Приберемо, підметемо — тоді можна.
Здається, ніби поліція працює проти правди. Їм подобається новий меседж, створений Кремлем: українські журналісти заробляють на крові. І замість допомагати — треба заважати.
російська пропаганда за це дуже вдячна.
Якщо це не зміниться — ми залишимось одні. Світ відвернеться. А тоді поліція пересяде з нових західних пікапів на старі російські «буханки».
Я багато років висвітлював роботу поліції. Я знаю чесних офіцерів і генералів. Зараз вони на фронті.
Хочу сказати керівникам поліції: журналіст із акредитацією Міністерства оборони часто має досвід поведінки в гарячих точках більший, ніж багато офіцерів. Журналіста з акредитацією треба сприймати як рятувальника — і всіляко допомагати йому.
А тим, хто відповідає за інформаційну політику країни, потрібно терміново змінювати наративи — і пишатися своїми журналістами.
У цій війні загинув 91 журналіст. Майже стільки ж, скільки рятувальників. Але журналістів — у рази менше. Це штучний продукт.
Вибух стався у дворі житлового будинку «воєнного кварталу». Саморобний вибуховий пристрій, начинений вражаючими елементами, спрацював у момент, коли військовий виявився поряд. Вибух відкинув генерала на кілька метрів, а також пошкодив вікна у будинку поряд.
російські Z-канали очікувано відреагували на новину про денацифікацію Генерала, зваливши "інцидент" на Україну. «Позивний Осетін»: «хохли щосили намагаються зірвати мирні переговори, особливо такими шляхами... Треба мстити».
Та ні, це російським убивцям, усім без виключення, уготований подібний кінець. Де б вони не знаходилися і скільки часу не минуло...