Абсолютно неприпустимий кадровий скандал у МО — це апофеоз некомпетентності і безвідповідальності нашої влади.
Спочатку керівником Агентства оборонних закупівель призначили Марину Безрукову — людину, яка зовсім не розуміється на зброї, бо керувала закупівлями в Укренерго. Кіловати — це не безпілотники і міни. А куратором Безрукової у МО був Дмитро Кліменков — теж жодним чином не не оборонник, бо останнім часом працював у Фонді держмайна і Укртрансгазі.
Не дивно, що основою своєї стабільності на посадах вони зробили не виробничі досягнення, а дружні стосунки з «грантоїдськими» організаціями. Ці організації вважаються у нас впливовими, бо постійно контактують з представниками США та інших партнерів, а ще мають можливість розгортати масовані лобістські кампанії у ЗМІ. Що, до речі, зараз і спостерігається — обмін звинуваченнями у пресі, апелювання не до ефективності роботи, а до якихось громадських рад та корпоративних реформ.
Яким боком тут забезпечення ЗСУ якісною зброєю? Та ніяким! Бо це просто знущання над професіоналізмом і здоровим глуздом. Хоча задля справедливості треба відмітити, що Безрукова намагалася вчитися і навіть контактувала з українськими розробниками БЛА.
А тут ще очільником МО призначений Рустем Умеров. Це вже третя людина у системі забезпечення фронту зброєю і всім іншим, яка нічого не тямить ні у воєнній справі, ні у виробництві, зате має «грантоїдські» контакти за кордоном і спеціалізується на зароблянні грошей, зокрема, у бюджетній сфері.
Така щільність амбітних дилетантів у нашому оборонному відомстві не могла не викликати запеклої конкуренції між ними. Особливо з урахуванням того, що оборонні замовлення не виконуються у повному обсягу, а якість озброєння незадовільна, і треба шукати винних.
Офіс президента у конфлікті пристав на бік Умерова — мабуть, вирішивши, що саме міністр здатен краще контролювати ситуацію, з фінансовими потоками, зокрема. Чи покращить це забезпечення ЗСУ зброєю? Сумнівно. І це ще м’яко сказано.
Яким чином за таких керівників оборонної сфери фронт ще досі не падає — велике диво. Яке творять герої на фронті. А бездарі у тилу на керівних посадах лише погіршують і без того складний перебіг бойових дій. І це — типова картина, особливо, для останніх двох років війни.
Партнери, як регулярно каже наше президент, не допрацьовують?
Олксандр Кочетков, facebook.com
P.S.
Юрій Касьянов, facebook.com:
"Здається, весь цей грандіозний скандал навколо АОЗ, а точніше сказати, навколо великої купи грошей на закупівлю зброї та військової техніки, запущено тільки для того, щоб позбавити Україну довіри і підтримки з боку західних партнерів. Не буде підтримки - не буде зброї і військової техніки, а невитрачені гроші можна чесно розпиляти. Адже війна майже закінчилася. Але це не точно".
Комментарии
2Чому Гіркін зайнявши Слав’янськ одразу ж ввів воєнний стан, примусову мобілізацію і заставив завод залізобетонних конструкцій робити серйозні укріплення, якими обставив Славянськ, а українська влада не спромоглася цього зробити, хоча сама зафіксувала і фактично зупинилася на лінії зіткнення.
За ці чотири місяці українські блокпости мали стати брестськими фортецями, з мінними полями, дотами, системою підвідних окопів. Мали але не стали, бо про війну багато базікали по ТБ і писали у фейсбуці, але мало виконували свої обов’язки. Тому й досі блокпости як дерев’яні і солом’яні будиночки в казці про трьох поросят. Тому пропоную наступне засідання уряду призначити виїзним для власноручного копання протитанкових ровів, якщо гроші на «Стіни» і «Вали» вже розікрали.
А загалом війна з Росією – це довга марафонська дистанція. Тут словесного піару замало. Тут переможе мотивованіший і витриваліший, а ще хоча б трохи обізнаний в воєному мистецтві. Бо от сказав сьогодні прем’єр що збільшать армію до 250 тисяч, хоча це й повноваження Президента. Але це ж саботаж. Армія потрібна за середніми розрахунками мінімум 300 000 тисяч. Бо навіть за Кучми який ні з ким не воював ще у 2000-році наші Збройні Сили нараховували понад 400 000 осіб. Таке…"
21.01.2015р.