Пішов із життя відомий український політик, народний депутат кількох скликань Юрій Кармазін. Йому було 65 років.
Ця інформація опублікована на сторінці Юрія Кармазіна у Фейсбуці.
"Сьогодні о 10.00 перестало битися серце Юрія Анатолійовича Кармазіна, люблячого батька, чоловіка, людини, яка вкладала душу в майбутнє країни, але серце його завжди належало лише сім'ї. На жаль, воно перестало битися. Сім'я втратила частину себе, а країна її творця" , – йдеться у повідомленні.
Також про смерть Кармазіна повідомив голова Одеської районної ради Віталій Барвіненко, який раніше працював з ним разом.
"Пішов Юрій Кармазін. Працював з ним з 2007-го до 2012-го. Для багатьох некомфортний був, своєрідний, але однозначно яскравий. R.I.P", - написав Барвіненко.
Юрій Кармазін - біографія українського політика
Юрій Кармазін – український юрист та політик, народний депутат II, III, IV та VI скликань. У різні роки Юрій Кармазін входив до фракцій та груп Верховної Ради — "Громада", "Солідарність", "Наша Україна", "Наша Україна – Народна самооборона". У наступні роки, аж до 2019 року, Юрій Кармазін кілька разів брав участь у парламентських виборах, за результатами яких його не обирали.
До Верховної Ради політик працював у прокуратурі та суді. У період з 1980 по 1985 рік – обіймав посади помічника та заступника прокурора. Наступні сім років Юрій Кармазін працював на посаді прокурора Приморського району Одеси.
Після виходу з прокуратури протягом двох років юрист працював суддею в Одеському обласному суді. 1993 року Юрій Кармазін був удостоєний державної нагороди "Заслужений юрист України". Політик був головою політсили "Партія Захісників Вітчизні" (з травня 1999 року) та співголовою Народно-патріотичного об'єднання "За Україну". У травні 2018 року Юрія Кармазіна було обрано "Гетьманом козацтва всієї України".
Юрій Анатольович був заслуженим юристом України (1996 р.), державним радником юстиції 3-го класу, вважається "батьком" Кримінального Кодексу України.
----------------------------------------------------------------------------------------------------
Роксолана Хмара:
Провели в останній путь нашого Друга і
соратника, нашого дорогого Юрія Кармазіна!
Він був великим українцем, чудовим другом і дуже надійною Людиною!
Прощайте, наш дорогий! Ми ніколи Вас не забудемо!
За матеріалами відкритих видань
Комментарии
4Останнім часом він серйозно хворів, а ми молилися за його здоров‘я і вірили в чудо, в те, що він одужає. Я навіть думки не допускала, що такий активний, повний сил та енергії чоловік, може померти, фактично в розквіті сил. Адже, Юрію Анатолійовичу щойно виповнилося всього 65.
Все своє життя він приближав час розквіту України, день нашої Перемоги у всіх розуміннях того слова. Всі свої сили він віддав, творячи праведні закони, які рідко, коли приймалися Верховною Радою, боровся з корупцією, допомагав чесним політикам і правозахисникам на місцях, робити свою благородну справу.
Нема такої галузі в житті держави, яку б Юрій Кармазін не вивчив і не вклав би туди своєї праці, як законодавця і політика. Його все на світі цікавило, він читав сотні книжок, вивчав законодавство інших країн, намагаючись допомогти своїй Україні.
Це була людина енциклопедичних знань, людина дуже розумна, кмітлива, а головне людина дуже дієва. Здавалося, що його енергія невичерпна.
Пам‘ятаю, в часи, коли в парламенті треба було записуватися на виступ дуже рано. Він, майже цілу ніч не спав, бо ж треба було прочитати море законів, і о 5 ранку вже вирушав до ВРУ, щоб записатися на виступи. А я тоді працювала в Комітеті ВРУ з питань корупції і організованої злочинності, який очолював Юрій Кармазін. Цілими ночами там велася робота, а о 2.00 ночі Юрій Анатолійович міг вийти на коридор і голосно кликати когось із працівників. І коли йому пояснювали, що вже 2 година ночі, він дуже дивувався, чому вже нікого немає, коли ще так рано. Отакою він був людиною: працьовитою, відважною, а ще дуже веселою, з добрим почуттям гумору і дуже людяною.
Він завжди старався допомагати людям всім, чим міг. Дуже співчував хворіючим, і завжди старався зарадити, порадити і підтримати.
Дорогий наш Юрію Анатолійовичу, сказати, що наша родина скорбить за вами - це не сказати нічого. Ми завжди будемо пам‘ятати Вас, ваші добрі поради, вашу боротьбу за нашу державу, вашу любов до нашого народу, до України.
Ми дуже співчуваємо родині, двом його донечкам, його друзям і соратникам по боротьбі. Він був тою людиною, про яку кажуть, що вона незамінна.
І ще сьогодні, думаючи про нього, я згадую, як він любив нашого Тараса, як старався все йому розповісти, як добре, і я би сказала, лагідно, він ставився до всієї нашої родини. Ніхто вже не називатиме мене Росічка, та й ніхто, окрім Юрія Анатолійовича мене так і не називав…
Прощайте наш дорогий, вірний Друже! Без Вас буде дуже сумно жити на цій землі! Ви зробили все, що могли для своєї України! Ми ніколи, ніколи не забудемо Вас!