Багато хто написав, що поява Буданова на міжнародній арені — це бажання американців; фактично те саме, але з протилежним результатом — небажання американців бачити Алі-Бабу на будь-якому треку. Але обидва там. Тому для мене маркером появи Буданова є дещо інше — бажання президента.
Це цілком узгоджується з твердженням, що це одна команда, хоч усередині неї є протиріччя. Публічним проявом цього була заява Буданова про необхідність звільнення Алі-Баби. Мені видається, що ця заява була зроблена з чітким розумінням ситуації та наявністю фактів, добутих у процесі роботи, зокрема й силами ГУР.
Поява Буданова на міжнародному треку — це, безумовно, плюс, можливість оновити довіру союзників до нашої дипломатії. І це також свідчить про бажання президента плавно змістити акценти від голови ОП, який монополізував міжнародну політику — принаймні її публічну частину.
Однак із політтехнологічної точки зору Буданов з’явився на цій важливій ділянці саме тому, що має довіру президента, а також тому, що на нього покладають великі надії з погляду подальшого обрання президентом. Саме на Буданова нинішня влада робить ставку, сподіваючись зберегтися в наступному політичному сезоні. Хоча зберегтися вдасться далеко не всім — але це вже інша історія.
Ну що ж, вже не озброєним оком видно, що протистояння на майбутніх виборах, коли б вони не відбулися, розгортатиметься між Залужним і Будановим. І саме на Буданова влада робитиме свою ставку.
Зі сторінок FB
Комментарии
1Йшов н-рік війни. Баканова вже ніхто не згадує, бо ж якби кейс Баканова був закритий згідно Закону, то й не виникало б такої ситуації сьогодні.
Здається, що самодискредитація державних інституцій сьогодні на найвищому рівні за всі роки незалежності. Вихаркуємо...
(Це про того брата і батька, що в рф. А сама заступниця залишається на місці!)