Фактично шалена «мирна активність» Д. Трампа та його аватара С. Віткоффа завершилася тим, що було зрозуміло від початку: вони пропонують нам визнати Крим російським юридично. Донецьку і Луганську області (оскільки вони захоплені майже повністю) визнати фактично. Так само фактично визнати російськими окуповані частини Запорізької та Херсонської областей. Там ще є певні розмови про Енергодар з АЕС, але то не остаточно.
Про невступ у НАТО само собою зрозуміло, але у зв’язку з послабленням НАТО, яке провадить Трамп, це несуттєво.
Тобто, Білий Дім хоче віддати путіну повністю все те, що він бажав від початку — ми ж розуміємо, що навіть цей скажений не сподівався, що йому добровільно віддадуть ті частини Запорізької та Херсонської областей, які недоімперія не змогла захопити воєнною силою. При цьому у будь-якому випадку — погодимося ми чи ні, пряме постачання воєнної, фінансової та розвідувальної допомоги від США припиняється. Через посередників — можливо, тут нам у нагоді жадібність Трампа.
США ніколи не були нашими союзниками, за Трампа припиняють бути навіть партнерами і перетворюються на мародерів з цією ганебною угодою про корисні копалини. До речі, це природна позиція Трампа, який схожий з путіним у тому, що поважає лише силу і не має жодних моральних обмежень. Тому він і звинувачує нашу владу, що вона не капітулювала швиденько відразу після агресії більш потужного ворога.
Підписати такий мир В. Зеленський може лише у літаку. Який везе його у постійну еміграцію, звідки не видають. Відповідно, він цього не зробить. Відповідно, слід очікувати посилення агресивних дій росії, включно з інтенсифікацією ракетно-шахедних атак наших міст. Чи збережеться відносна стабільність лінії фронту, буде залежати, наскільки нам з європейцями вдасться налагодити нові ланцюги постачання зброї і боєприпасів без участі США.
США у такому сценарії будуть імпортувати в Україну лише страшні розповіді про зловживання та корупцію української влади, а також невиправдані втрати українців на війні. І на жаль, багато з цього компромату виявиться реалістичним.
Інші сценарії, принаймні, з боку США, на сьогодні у роботі відсутні. Хоча якщо путін якось продемонструє Трампові, що Китай для нього важливіший за США, то Трамп образиться. З усіма наслідками. Але це вкрай маловірогідно у короткостроковій перспективі і можливе лише десь напередодні імпічменту.
Практично ситуація викристалізується вже під час переговорів у Лондоні. Чекати недовго.
А ще є банальний висновок з ситуації: треба бути сильними. Така держава, якою зараз є Україна, сильною виявляється лише у схематозах на краю прірви. Держава, а не країна!
За матеріалом Олександра Кочеткова, facebook.com
Комментарии
4"Путінське «перемир'я» закінчилося, і війна пішла з новою силою. Тепер багато хто чекає анонсованої Трампом угоди між Україною і мордором про припинення вогню.
Ніхто навіть не говорить тепер про нашу перемогу, про покарання зла, про відновлення територіальної цілісності та репарації. Навпаки - Штати готові визнати Крим російським, залишити окуповані території болотам, і зняти з росії санкції. Про вступ до НАТО навіть незручно згадувати.
Але ж ще зовсім недавно ми впивалися «планами перемоги», забороняли - президентським указом - будь-які переговори з путіним, глузували з чмобіків і млинців із лопати, готувалися святкувати Новий рік у Криму й обіцяли спалити під три чорти Кримський міст...
Куди ж усе поділося?.. Усі наші перемоги, наша пихатість, наша зарозумілість?.. Чому тепер єдиний вихід - це переговори, і питання тільки в ціні, яку ми заплатимо за підлий, короткий і ганебний «мир»?..
Ні, правда, адже повинен хтось відповісти?.. Це ж прості запитання. Чому вчора була одна установка - на перемогу, а тепер інша - на поразку?..
Хтось у країні ж повинен був усі варіанти порахувати, придумати стратегію, написати план? Адже у нас є Генштаб, Міноборони, ГУР, СБУ, Кабмін, РНБО, Ставка, Офіс президента, нарешті?.. Хто знову налажав?..
Чи це ті самі люди, які не вірили в загрозу великої війни, називали партнерів провокаторами, не хотіли витрачати гроші на армію, не бажали займатися оборонною промисловістю, і називали дрони «весільними»?..
Може, пора вже перестати ліжка переставляти в цьому борделі?.. Бо інакше ми чекатимемо не на перемир'я (про перемогу й годі говорити), а на начальників із москви".
«АМЕРИКАНСЬКИЙ» КРИМ.
США заявили, що готові визнати російський контроль Криму. Тоді чому США не готові визнати Кенісберг історичною частиною Німеччини, Курилами островам Японії, а Тайвань частиною континентального Китаю? Америка «запрошує» сильні чи агресивні держави розпочати епоху переділу миру, захоплення сусідніх країн. А Трамп їх миритиме і відбиратиме смачні шматки у країни-жертви агресії.
Вся справа в тому, що Трампу потрібен новий прецедент, коли, на очах усього світу, відкрито, одна сильна держава відбирає у слабкої держави частину країни і змінять міжнародно визнані кордон на свою користь (феномен путінської росії). Це руйнує весь світовий лад за останні 70 років, але дозволять президенту Трампу успішно пройти в хаосі світу свій президентський термін.
Тоді, після Криму, у фантазіях Трапа можлива зміна кордону з Канадою чи Мексикою. А зона Панамського каналу або Гренландія може повторити шлях Пуерто-Ріко і стати «приєднався» до США.
Щоправда, ця імперіалістична, «кримська» стратегія президента Трампа відкриває дорогу і для Китаю в освоєнні Далекого Сходу РФ або Венесуели проти Гайани.
По-друге, щодо передачі Заходом Україні зброї в умовах перемир'я можна не відчувати жодних сумнівів – НЕ ПЕРЕДАДУТЬ. Якщо в умовах війни – такої війни, яка триває останні три роки, – американці та європейці передають зброю крапельно-піпеточно, то при припиненні видимих бойових дій, в умовах перемир'я, передачу зброї Захід або скоротить до рівня «випару», або ж припинить повністю. Саме це й потрібне путіну. І саме тому він так і розраховує на допомогу Трампа і так підіграє Трампу у спробах останнього з примусу України до капітуляції під назвою «перемир'я».