З днем народження Кобзаря ворог привітав нас, мабуть, найсильнішою атакою ракет за весь час війни. Найсильнішою не за кількістю — вісімдесят із лишком ракет уже траплялося, а за номенклатурою. Цього разу на нас було випущено найрізноманітніші види ракет, включаючи аеробалістичні «Кинджали». Шість «Кинджалів» за один раз — це рекорд. Терористичний рекорд.
З урахуванням номенклатури ракет, серед яких багато швидкоплинних «Кинджалів», Х22 і С300, тридцять чотири збиті — це непогано. А те, що збили лише половину з восьми випущених «Шахидів» – це наслідок того, що наша ППО-ПРО була зосереджена переважно на ракетах.
Те, що така атака відбулася, — нічого несподіваного. Чому саме зараз теж зрозуміло.
Останнім часом кремль щосили вибудовував зустріч путіна з Сі Дзіньпінем. І для створення якогось сприятливого фону для цієї вкрай важливої зустрічі із затягування Китаю у військову авантюру кремль навіть призупинив варварські ракетні атаки української інфраструктури. Домовленість про візит товариша Сі до москви начебто досягнута, і росія знову повертається до улюбленого заняття — людожерства, по вуха вимазуючись в українській крові.
Тим більше, що розпочалися протести в Грузії. Так-так, це має пряме відношення до ракетного удару по Україні!
Нагадаю, що за високодержавною дурістю в недоімперії вважається, що вони воюють не з Україною. Вони воюють із Штатами на території України. А тут раптом на території Грузії, яку в Кремлі вважають повністю підконтрольною, починається щось на кшталт майдану. З антиросійськими гаслами та навіть виконанням гімну України.
Очевидна думка, що грузини просто не хочуть йти авторитарним російським шляхом і втрачати залишки свободи, в кремлівські дурні голови не приходить. Ні, вони переконані, що це черговий випад ЦРУ та Держдепу. І відповідають Штатам — так, ракетним ударом по Україні. Виродки є, виродками помруть.
При цьому цілі ракетних ударів не змінилися – це наша критична інфраструктура. Тобто, в недоімперії, як і раніше, дурніша щодо терором змусити Україну до капітулянтських переговорів на умовах росії. А це означає, що наш весняно-літній наступ агресор боїться до втрати самоконтролю.
Незважаючи на те, що удар був найпотужнішим, жертви та руйнування виявилися не катастрофічними. Так, вони є, але енергосистема України продовжує важко, але функціонувати.
Чого очікувати у майбутньому? Ракет у агресора ще багато. При цьому він може потихеньку їх виробляти. Безпілотників залишилося мало, але агресор шукає можливість нових постачань. Тож із періодичністю три-чотири тижні ракетні атаки повторюватимуться. Доки ВСУ не розгромлять агресора і не звільнять окуповані території. Після цього відбудуться справедливі мирні переговори на українських умовах.
Немає іншого шляху.
За матетеріалами Олександра Кочеткова, facebook.com
Комментарии
1