Народ, я иногда подолгу молчу. Молчу оттого, что многое стало необъяснимым. Слишком гибридным. А иногда не хочется портить радость от побед, радость, которая нам так нужна. Поэтому молчу о всех этих закулисных договорняках, которые все равно вылазят наружу. Хочу сказать вам вот что:
Во-первых, вся эта кремлевская клика уже в шаге от своего конца. Видели их рожи в георгиевском зале? Видели главного кремлевского недоноска, сышали его речь? Природа не будет долго терпеть все эти извращенные и выродившие человеческие экземпляры. Долго иррациональное не существует. Оно погибает.
Во-вторых, про НАТО. Не обращайте внимания на отказы. двенадцать стран - за. Рано или поздно ЕС и НАТО что-то должны будут делать со своей гибридной сущностью. Думаю что ЕС расколется, НАТО устоит, потому что начнет воевать. Рано или поздно начнет, путин не оставит их в покое. Начнет воевать, тогда все встанет на свои места.
В-третьих, гордитесь собой и нашими защитниками! Украина встала на дороге этой коричнеывой навалы и до сих пор удерживает все это дерьмо, чтобы не потекло в Европу. Это правда. Представьте себе, если бы путин, через Украину сразу нанес бы удар по Европе. Глубже, чем Польша. Все, кранты были бы Европе. Все последние годы, когда Меркель носилась со своим вовой, расходы на армию сокращались, промышленность все меньше производила вооружения, и все больше гражданской продукции, в основном армии были не боевые, кроме тех частей, что участвовали в операциях вместе с америанцами. Мы просто закрыли собой Европу, а та опять морду воротит. Ничего. Придется и ей повоевать, тогда мозги прочистятся.
Ну, и последнее. Не буду писать про внутренний фронт. Вы и так все знаете. Больная тема. Последнее время я избегаю на эту тему говорить. Одно слово "заложник", что тут еще скажешь? Народ тоже заложником стал, вон, в Мариуполе, по последним подсчетам, погибло более 100 тысяч мирных жителей, и массовые захоронения продолжают находить. Могло всего этого не быть. Это преступление против народа. Как и тот факт, что отпускаем рашистские группировки из котлов. Все это договорняки. К чему они приведут, один Бог знает... Вот так, на одной стороне героизм народа и его зашитников, а на другой муть, двуличие, вранье и предательство.
Ничего, выстоим. Деремся насмерть за жизнь (я переиначила). Все будет Украина, свободная и счастливая!
Илона Маска не слушайте - про повторные референдумы, про Крым и всю остальную х...ю. Кто он такой, чтобы говорить Украине, что делать? Помог - спасибо, но никакая помощь не дает право диктовать условия. Если все-таки лезешь со своими советами, касающимися территориальной целостности другой страны, значит, живешь по понятиям, как некоторые из питерской подворотни, которых мы знаем.
Елена Ксантопулос, facebook.com
Комментарии
2Щодо Добкіна. Ви звичайно можете мене заплювати, але!
Так сталося, що я особисто знаю цих всіх людей багато років. З кимось з них в мене були людськи стосунки. Когось я терпіти не міг та не можу, як того ж Допу.
З Вілкулом в нас було багато публічних конфліктів. Але були й непублічні особисті розмови. В тому числі про росіян, їх зверхність та імперіалізм, про історію України та те, чи може вижити Україна, побудована на фундаменті совка. Дуже сутнісі розмови, без агресії з намаганням зрозуміти точку зору один одного. Той самий Новинський, наприклад, завжди щиро вірив у саме російське православ’є.
Я особисто знайомий з Балицьким. Пам’ятаю, як він в залі парламента розповідав мені, який він патріот України, і як треба бити колаборантів (дуже смішно звичайно це зараз пригадувати).
24-го кожен з них зробив свій вибір. Як і кожен з нас.
Балицький зрадив та став гауляйтером. Він буде ліквідований.
Вілкул затято захищає своє місто. Не знаю, чи висить в нього в кабінеті портрет Бандери. Але не здивуюся.
Багато з тих людей, які були серед регіоналів та потім, серед так званих «олігархічних груп» втримали власні міста, з першого дня вторгнення проявили принциповість та героїзм. Ярослав Москаленко, Молоток, Атрошенко, внесок того ж Віті Бондаря в оборону Києва неоціненно високий, хоча про це ніхто й не знає досі.
Навіть український кримінал зробив свій вибір. Ще в 2014 році ми б може й не втримали Одесу, якби не позиція деяких «авторитетів». І хто знає, чи втримали би ми зараз Північ, якби дехто з людей з кримінальним бекграундом «бурштинової республіки» не був би на боці України.
Світ складаний.
І я скажу так. Після перемоги, звичайно, буде боротьба. Буде політика. Суспільство буде сперечатися щодо того, які люди достойні будувати нову Україну, а які будуть тягнути її у старі пострадянські практики. Але шанс на такі суперечки ми отримаємо тільки в разі, якщо переможемо та відіб’ємось!
Тому зараз Добкін, який ненавидь росіян за зруйнованих Харків та допомагає ЗСУ - це набагато краще, ніж Добкін, який очолює «ХНР».
Я не те, щоби вірю в щирість усіх навколо. Але я й далекий від того, щоби не розуміти що людина - складана соціальна істота, яка змінює свої погляди під тиском обставин та досвіду.
В час скрути союзників не обирають. Союзник - це кожен, хто готовий докладатися до знищення ворогів.
Можна з цим погоджуватися, чи ні. Сприймати це чи не сприймати. Але наразі це наша реальність. З якою треба жити!