Не всі люди мерзотники...

«Дітей немає – є люди» – Януш Корчак

Сьогодні, коли відбувається війна в Україні, важко читати вишукані статті про мистецтво, насолоджуватися гарною музикою. Всі думки все одно – там, на Донбасі, Харковщині, під Запоріжжям разом з нашими вояками.

Але сьогодні пропонуємо прочитати спогад про Януша Корчака – того, хто вважав дітей справжніми громадянами, хто створив дитячий уряд, газету у яку писали діти та зрештою загинув разом із своїми вихованцями у вихорі Другої Світової війни.

Януш Корчак народився у Варшаві у єврейській родині. Царство Польське на той час було частиною Російської імперії. Батько був адвокатом, дід – лікарем. Справжнє ім'я Ерш Хенрік Гольдшміт. Навчався у російській гімназії, потім закінчив Варшавський університет, медичний факультет, став лікарем. Брав участь у російсько-японській та 1 Світовій війнах як військовий лікар. Між війнами відбувається становлення його як педагога, публіциста та дитячого письменника. На початку 2 Світової війни він був добре відомий у багатьох країнах.

У 1911р. Я.Корчак заснував «Дім сиріт», яким керував до кінця життя. У 1940р. разом із вихованцями переміщений до Варшавського гетто. Там він добував для дітей їжу, ліки.

В серпні 1942р. прийшов наказ про депортацію Будинку сиріт. Ходу Корчака та дітей до поїзда смерті Варшава не забуде ніколи. Загін дітей ніс прапор короля Матіуша - золота конюшина на зеленому фоні. Навіть поліція встала струнко і віддала честь. Я.Корчак тричі відмовився врятувати своє життя.

Вперше, коли він вирішив не емігрувати з Польщі, щоб не залишати «Будинок сиріт». Другий раз відмовився тікати з Варшавського гетто. У третій, коли його діти піднялися у вагон поїзда, до Корчака підійшов офіцер СС і запитав:

- Це ви написали «Короля Матіуша? Я читав цю книгу у дитинстві. Гарна книга. Ви можете бути вільним.

- А Діти? .

- Діти поїдуть. Але ви можете залишити вагон.

- Помиляєтеся, не можу. Не всі люди мерзотники.

Разом зі своїми вихованцями він піднявся у вагон, що вирушав у табір смерті Треблінка. Він любив їх так, що зробив крок разом з ними у вічність - прийняв смерть 6 серпня 1942р. разом із дітьми в газовій камері.

«Все, що досягнуто дресируванням, тиском, насильством, - неміцно, неправильно і ненадійно».

«Люби свою дитину будь-яким – неталановитим, невдачливим, дорослим. Спілкуючись з ним – радуйся, тому що дитина – це свято, яке поки що з тобою».

Януш Корчак залишився в історії видатним педагогом, лікарем, письменником, громадським діячем.

«Ми не даємо вам Бога, бо кожен з вас має знайти його у своїй душі, не даємо Батьківщини, бо ви маєте знайти її працею серця і розуму. Не даємо любові до людини, бо немає любові без прощення, а прощення є тяжка праця, і кожен має взяти її на себе. Ми даємо вам одне, даємо прагнення до кращого життя, якого нема, але яке колись буде, до життя по правді і справедливості. І може бути, це прагнення приведе вас до Бога, Батьківщини, і любові.» Януш Корчак «Прощання» 1919 р.

Зі сторінок FB