Андрій Іллєнко, долучившись до ідеологічної дискусії-спростування ІПСО на тему "українці самі заслужили війну", зачепив цікавий аспект.
Критикуючи міф про "небувалий радянський потенціал, який втратила Україна", Андрій слушно каже:
“Олігархічна економіка, яка виникла на руїнах економіки совітської — була прямим наслідком і продовженням останньої. І це частина того самого важкого спадку, а не якась лиха випадковість”.
Скажу більше — це не просто частина спадку, це результат свідомої та комплексної трансформації радянської планової економіки в пострадянську кланову. Рушіями та інструментами руйнації старої та побудови нової системи, проголошеної “ринковою” стали дві сили — КДБ та створена за його сприяння та участі організована злочинність.
На їх рахунку — увесь комплекс заходів від “ваучерної приватизації”, до прибивання в під’їздах неслухняних директорів заводів і розпилювання на метал ракетних шахт.
А гроші треба було легалізувати та зробити знаряддям отримання безконтрольної влади над десятками мільйонів людей.
Відомий рекетирський, термін "криша"– явно не кримінального походження, і з’явився зовсім не у 90-і роки ХХ ст. Це слівце з оперативної лексики КДБ СРСР. Для здійснення так званої "легальної" розвідки під прикриттям офіційних закордонних представництв (дипломатичних, торгівельних, культурних) потрібні відповідні установи та організації з відповідним статусом. Оперативники, що працювали таким способом –"кришевики", і місце їхньої праці, відповідно – "криша".
Створення радянської організованої злочинності відбувалося за участі та контролю фахівців зовсім не кримінального світу.
Відтак, немає і не було жодних “українських / російських олігархів”. Це всього-на-всього московсько-чекістські штики в Україні, тримачі гебешної і бандитської “чорної каси”, напхані краденими злодійськими грішми лантухи з-під картоплі. Те, що навколо них з’явилися свого часу металургійні комбінати, банки, телеканали, футбольні клуби, парламентські фракції, міністри та зграя обслуговуючого персоналу й холуїв (від суддів до “телевізійних експертів”) — цього факту аж ніяк не змінює.
Юрій Михальчишин, facebook.com
Комментарии
2Никто не заслуживает насилия. В насилии виноват всегда только насильник.
Смысл имеет другой вопрос - а не будет ли глупым поступком идти ночью через гопнический район в миниюбке, что может привести к таким и таким-то последствиям?
Да. Будет.
Вопрос «Заслужил ли мужик, который кормил крокодилов, чтобы его съели» - глупый вопрос. Он не имеет смысла.
Правильный вопрос - а точно надо совать руку в клетку с крокодилами?
Нет. Не надо.
Вопрос «Заслужила ли Украина войну» - антиморальный вопрос. Он не имеет смысла. Не имеет морали. Никто не заслуживает геноцида. Рассуждения на эту тему - просто вне рамок современного общества. В убийстве виноват всегда только убийца. В войне - тот, кто напал.
Правильный вопрос - а не было ли идиотизмом во время войны выбрать, блядь, того, кто полностью отдал власть в руки руководителя ОП? Фигуранта коррупционных схем и антиукраинских договорняков. Не приведет ли это к таким то и таким то последствиям?
Да. Было. Приведет.
Но еще более правильный вопрос - а надо ли это терпеть и повторять подобное в будущем?
Вот от ответа на него все и будет зависеть.
«Якщо вже так треба ноччю через промзону йти, то краще в камуфлі і зі стволом».