Сторінками історії... 08.04.44 розпочалося звільнення Криму від фашистів (Фото)

З 8 квітня по 12 травня 1944 року силами 4-го Українського фронту та Окремої Приморської армії у взаємодії з Чорноморським флотом та Азовською військовою флотилією проводилася Кримська наступальна операція з метою звільнення Криму від військ нацистської Німеччини.

В результаті Мелітопольської (26 вересня - 5 листопада 1943 р.) та Керченсько-Ельтигенської десантної операції (31 жовтня - 11 листопада 1943 р.) радянські війська прорвали зміцнення Турецького валу на Перекопському перешийку, захопили плацдарми на південному березі Сиваша і на Керчен але звільнити Крим одразу ж не вдалося — не вистачило сил.

На півострові продовжувало залишатися велике угруповання німецьких військ, що спиралося на глибоко ешелоновані оборонні позиції. На Перекопському перешийку та проти плацдарму на Сиваші оборона складалася із трьох, а на Керченському півострові — із чотирьох смуг.

Після проведення Нижньодніпровської наступальної операції радянські війська блокували в Криму 17 німецьку армію, захопивши при цьому важливий плацдарм на південному березі Сиваша. Крім того, військами Окремої Приморської армії під час Керченсько-Ельтигенської десантної операції було захоплено плацдарм у районі Керчі.

Найвище керівництво Вермахту вважало, що в умовах сухопутної блокади подальше утримання Криму у військовому відношенні є недоцільним. Однак Гітлер наказав захищати Крим до останньої можливості, вважаючи, що залишення півострова підштовхне Румунію та Болгарію до виходу з нацистського блоку.

На початку 1944 року німецька армія була посилена двома дивізіями: наприкінці січня 1944 року на півострів морським шляхом було доставлено 73-ту, а на початку березня — 111-у піхотну дивізію. До квітня армія мала 12 дивізій: 5 німецьких і 7 румунських, 2 бригади штурмових гармат, різні частини посилення і налічувала понад 195 тис. чоловік, близько 3600 гармат та мінометів, 215 танків та штурмових гармат. Її підтримували 148 літаків. Радянське угруповання налічувало 462 тисячі осіб, озброєних 5982 гарматами та мінометами, 559 танками та САУ.

Підготовка Кримської наступальної операції розпочалася у лютому 1944 року. Спочатку наступ планувалося розпочати 18-19 лютого, проте надалі термін початку операції неодноразово переносився, мотивуючи то поганими погодними умовами, то незакінченими операціями інших фронтів.

Зрештою операцію змогли розпочати лише 8 квітня 1944 року. Вся операція 4-го Українського фронту планувалася на глибину до 170 км. тривалістю 10-12 діб із середньодобовим темпом наступу 12-15 км. Темп наступу 19-го танкового корпусу визначався за 30-35 км на добу.

Карта-схема Кримської операції

Задум операції полягав у тому, щоб силами військ 4-го Українського фронту з півночі — від Перекопа та Сиваша, та Окремої Приморської армії зі сходу — від Керченського півострова, завдати одночасного удару у загальному напрямку на Сімферополь та Севастополь, розчленувати та знищити угруповання ворога, не допустивши її евакуації із Криму. Головний удар планувалося завдати із плацдарму на південному березі Сивашу. У разі успіху основне угруповання фронту виходило в тил Перекопських позицій противника, а оволодіння Джанкоєм відкривало свободу дій у бік Сімферополя і Керченського півострова в тил угруповання ворога, що знаходилося там. Допоміжний удар наносився на Перекопському перешийку. Окрема Приморська армія мала прорвати оборону супротивника на північ від Керчі, головний удар завдавати на Сімферополь, Севастополь, а частиною сил — уздовж південного берега Кримського півострова.

Почавши наступ, 4-й Український фронт головного удару завдав силами 51-ї армії з Сиваського плацдарму. 51-а армія вийшла на фланг німецького Перекопського угруповання. Того ж дня 2-а гвардійська армія, діючи на допоміжному напрямку, звільнила Армянськ. Війська фронту до кінця дня 10 квітня прорвали оборону противника на Перекопському перешийку і на південь від Сиваша. Вранці 11 квітня рухлива група увійшла у прорив на ділянці 51-ї армії в районі Томашівка та рушили на Джанкой. 19-й танковий корпус одразу опанував Джанкоєм і успішно просувався на Сімферополь. Побоюючись загрози оточення, противник залишив укріплення на Перекопському перешийку та почав відходити з Керченського півострова.

Бій за Керч.

Червона Армія прийшла до Сімферополя.

Сімферополь.

Партизани у звільненій Ялті.

Війська Окремої Приморської армії, розпочавши наступ у ніч на 11 квітня, вранці оволоділи Керчю. На всіх напрямках розгорнулося переслідування ворожих військ, які відходили Севастополю. 2-га гвардійська армія розвивала наступ уздовж західного узбережжя на Євпаторію. 51-а армія через степи попрямувала на Сімферополь. Окрема Приморська армія просувалася через Карасубазар та Феодосію на Севастополь.

В результаті 13 квітня були звільнені Євпаторія, Сімферополь та Феодосія, 14-15 квітня – Бахчисарай, Алушта, Ялта. З 16 по 30 квітня радянські війська неодноразово робили спроби штурму Севастополя, але щоразу домагалися лише приватних успіхів. Генеральний штурм було призначено на 5 травня. Розпочавши його за планом, після чотирьох днів найважчих боїв 9 травня війська фронту звільнили місто. 12 травня залишки ворожих військ — 21 тисяча осіб — на мисі Херсонес склали зброю.

Розбита німецька техніка на березі Козачої бухти. Севастополь

Тіла німецьких солдатів на мисі Херсонес. Травень 1944 р.

Кримська операція завершилася повним розгромом 17-ї армії Вермахту, безповоротні втрати, якої склали близько 100 тисяч осіб, у т.ч. 61 тисяча полоненими. Під час морської евакуації супротивника було знищено 75% румунської чорноморської флотилії. Таким чином, загальні безповоротні втрати німецько-румунських військ оцінюються у 140 тисяч солдатів та офіцерів. Радянські війська та сили флоту в ході Кримської операції втратили 17 754 особи вбитими та 67 065 осіб пораненими.

Матеріал з відкритих видань