Так, 9 років тому громадяни піднялися на захист власної гідності і самостійного майбутнього. Так, це фактично був початок війни за виборену, а не подарункову незалежність. Бо влада Януковича поступово, але невідворотно затягла би нас у придушуючи обійми недоімперії.
Тоді це розуміли сотні. Зараз таких тисячі, може, десятки тисяч. Але не мільйони.
Боротьба за Гідність і Незалежність — це завжди політична боротьба, навіть, якщо вона іде у вигляді війни проти агресора. Тому в неї повинні бути досяжні політичні цілі і різні політичні лідери. Саме лідери, а не один бездоганний і незаперечний. Бо незалежність — це, окрім іншого, ще й конкуренція — ідей, концепцій та їх носіїв.
І ще це професійний процес політичного менеджменту. Мені важко погодитися з президентом Зеленським, що усі українські корупціонери сховалися за кордоном, зараз корупція в нас геть самовикорінилася, можна розпускати НАБУ, НАЗК, САП та інше. До речі, вже знайшли і покарали винних у зловживаннях з гуманітаркою у Запорізькій області?
Тобто, спочатку перемога в війні і мир на справедливих українських умовах. А потім перезавантаження всієї системи влади і тільки після того відновлення зруйнованого війною. А інакше всі симпатики “руського миру”, хто збіг від війни, після перемоги повернуться у якості “інвесторів і рятувальників країни”.
Гідність і Свобода — це не тільки коли ми поважаємо Україну, власний вибір майбутнього і один одного. Це ще й коли ми змушуємо владу поважати нас.
Олександр Кочетков, facebook.com
Комментарии
1